Як Раду зробити Верховною ?

Двадцять п’ять років ми будуємо українську державність. Обираємо Президента, Верховну Раду і після кожного вибору українське життя стає все гіршим. Бо ми дурні люди і не тих обираємо? Ні. Надаємо довіру за солодкі обіцянки, а потім нас дурять? Теж ні. Так в чому тоді причина наших бід та негараздів?

Ми живемо з Вами по єдиному для нас всіх закону – Конституції України, яка (як кажуть) за змістом є однією з найдосконаліших в світі. Перші законотворці вклали в цей документ найкраще – розподіл повноважень між Президентом і Верховною Радою з метою недопущення узурпації самої влади. Наміри, як завжди були добрими. А що ми маємо в реальному повсякденному житті?

Людина, яка висуває свою кандидатуру на пост Президента йде за довірою зі своєю програмою і командою, яка цю програму реалізовуватиме. Перемагає у першому турі з майже 55% результатом.

Верховну Раду ми теж обираємо, де представлений весь український народ. І після цього починається саме цікаве. Для того, щоб Президенту реалізувати свою програму , він починає під себе формувати Верховну Раду. Робить він це всіма доступними правдами і не правдами. Якщо Президенту повезе, а везло всім – формується більшість, яка формує Кабінет Міністрів і так далі. Тобто, щоб Президенту втілити свою програму в життя потрібно з початку пройти довгий і тернистий шлях. І поки Президент не сформує всю вертикаль для прийняття та реалізації рішень – нове життя в українців не наступає.

Протягом 25 років ми бачили і бачимо, як жорстко і цинічно це формування відбувається. В результаті ми спостерігаємо дивну боротьбу за можливість щось змінити у нашому житті між Президентом і Верховною Радою. Вам не здається це дивним?

Давайте поставимо собі питання. Одна людина (Президент) може бути гарантом всієї України, або її Конституції? Наша країна різна ментально, мовно, релігійно, етнічно. Одна людина може влаштувати Схід, Захід, Центр і Південь ? Будемо відверті – ні, не може. Навіть теоретично. Це суть цього постійного конфлікту і основа бід і негараздів нашої Держави.

Сьогодні ми з Вами стоїмо на порозі реального формування української державності. Боротьба на тему «хто головніший і перший» – повинна бути припинена.

Відповідальність за політику держави, її економіку та соціальне забезпечення повинен нести один владний інститут –  або Верховна Рада, або Президент. Математично не складно довести, що найбільше українського народу представлено саме у Верховній Раді. При цьому потрібно усвідомити, що у Верховній Раді немає сепаратистів, дурнів, зрадників, більших або менших патріотів. У Верховній Раді є Український народ. Не складно також довести, що кількість людей, які проголосували за депутатів обласних рад значно перевищить таку ж кількість виборців, котрі віддали свої голоси за депутатів Верховної Ради. До обласних рад ми ще повернемось.

Потрібно раз і назавжди вирішити питання доцільності існування інституту Президента. І це, як ніхто інший, розуміє людина, яка сьогодні займає цей пост, бо його досвід у владних структурах справді величезний.

Вірю, що Президент мудра і сильна  людина і саме він повинен запропонувати програму і план реальної побудови української державності. Значне розширення повноважень обласних рад; самої Верховної Ради та її комітетів; вибори до Верховної Ради виключно за відкритими партійними списками; сильний, але контрольований Верховною Радою Прем’єр-міністр з необхідними повноваженнями і головне – особистою відповідальністю за всі процеси в Державі.

Якщо цього не відбудеться, то пройде ще трохи часу і безумовно з’явиться політична сила, яка отримає необхідну підтримку українського народу для впровадження таких змін – створення дієвого, прозорого і зрозумілого механізму функціонування української державності. Я справді в це вірю, пам’ятаючи стару приказку про те, що кам’яний вік закінчився не тому, що закінчилось каміння, а тому, що люди стали тоді і стають зараз розумнішими.

Віталій Грушевський