Державний суверенітет. Чи є він в Україні?

Політично активна громадськість знає, що таке суверенітет. Мої сьогоднішні роздуми будуть про зовнішній суверенітет – про незалежність у прийнятті рішень у сфері зовнішньої політики.

Незалежності України скоро виповниться 25 років. Зважаючи на вік, ми вже повинні бути свідомі, незалежні, демократичні і розвинуті.

За територією – Україна займає друге місце у Європі. Тобто ми повинні бути не просто незалежні і самостійні, ми повинні були б стати взірцем розвитку для інших Європейських держав. На жаль ми дуже далекі від можливості так говорити.

З протягнутою рукою протягом всіх років. Всі, хто був і є при владі – просять грошей – то на реформи, то на розбудову держави, то на якісь реконструкції. Судячи із зовнішнього боргу – нам давали. І давали щедро. Ми достеменно знаємо – кому і скільки ми винні. Знаємо за що, знаємо коли ці борги утворились. Ми одного не знаємо – куди ці гроші пішли.

Той, хто надає гроші в борг повинен переслідувати якусь доволі конкретну мету. Може це мета допомогти нам збудувати нашу державу? Може й так. Але яка справжня мета всіх наших фінансових донорів – включно з урядами іноземних держав та фінансовими інституціями? У всіх країн, які позичають нам гроші є маса своїх невирішених питань і проблем. Тому, я думаю, що справжня мета інша – вкласти кошти і отримати прибуток у вигляді відсотків. Нічого нового. Благородна і прозора капіталістична мета.

А що отримала Україна і її громадяни від цих шалених інвестицій? Нам дають в борг, щоб ми мали можливість сплачувати відсотки і повертати борги колишніх і нинішніх періодів для того, щоб міжнародний фінансовий клуб продовжував працювати, тобто вкладати кошти і отримувати прибутки.

Так, що до суверенітету. Чи може приймати самостійне рішення країна, яка набралась боргів від партнерів чи братів? Чи може вона робити це не узгодивши попередньо своє рішення з кредиторами?

Простий приклад – ми підписали угоду про європейську асоціацію, взяли на себе цілком конкретні міжнародні зобов’язання. Цю угоду підписувала влада, легітимно обрана згідно чинної Конституції і діючих законів. То чи можемо ми, взявши на себе ці зобов’язання, самостійно ухвалювати рішення у сфері міжнародних відносин? Чи можемо ми самостійні вирішувати внутрішні питання розбудови української державності?

Запропоную таку теорію. До прикладу – розглянувши стан економіки та міжнародного співробітництва Президент і Кабінет Міністрів вносять пропозицію призупинити так звану інтеграцію і натомість починають реалізовувати новий економічний і політичний план розвитку країни. Що з ними буде у такому випадку? Сенсу далі моделювати ситуацію просто немає. Висновок з цієї теорії один – чи існує в Україні суверенітет? Юридично – безумовно, а ось практично – жодного натяку! В реальному житті це виглядає як друга за розміром країна європейського простору абсолютно залежна. Залежна від боргів і взятих на себе зобов’язань, при цьому маючи чи не найбільший людський потенціал, природні багатства і все необхідне для стрімкого розвитку.

Сьогодні фінансове і реальне життя людей в областях залежить від центральної влади в Києві. А хто буде виконувати взяті на себе міжнародні зобов’язання і виплачувати борги? Центральна влада? Ні – люди всієї України, всіх областей, сплачуючи нереальні податки, космічні тарифи та інші збори і побори. Чи брали ці люди та їх представницький орган – обласна рада участь в обговоренні цих зобов’язань та нових боргів? Ні, не брали. Реальний суверенітет можливий лише тоді, коли люди та їх представники (обласні ради) братимуть участь в обговоренні таких питань.

Центральна влада не має права вирішувати питання устрою Держави, прийняття міжнародних зобов’язань (у тому числі зовнішнього боргу) без узгодження з радами обласними, депутати яких представляють абсолютну більшість українського народу у порівнянні з Президентом і Верховною радою. Це не складно довести математично.

Цікаво, що таке право народу та його представників саме у зв’язці зі словом «суверенітет» закріплено статтею 5 Конституції України «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».

З Днем Конституції Вас !

Віталій Грушевський